Основні поняття дисципліни

Асоціація – процес, при якому виникає значеннєвий зв'язок між образами й уявленнями медіа тексту.

Аудиторія медіа – диференційовані групи людей, що сприймають медіатексти й вступають із ними в різного роду види й форми спілкування.

Аудіовізуальна грамотність – здатність користуватися, аналізувати, оцінювати й передавати аудіовізуальні, екранні повідомлення (messages) у різних формах.

Вивчення медіа – спеціальна дисципліна (теорія, історія й практика медіа), яку звичайно вивчають у вузах і в спеціалізованих навчальних закладах, котрі готують фахівців для роботи в медіасфері; основний акцент у навчанні тут робиться на практичні вміння створення медіа текстів.

Деконструкція – процес аналізу окремих елементів медіа тексту.

Дискурс, мова медіа - комплекс засобів і прийомів виразності, властивих даному медіатексту, «агентству», жанру, авторові і т.д.

Жанр – група медіатекстів, виділених на основі подібних рис їх внутрішньої будови (інтерв'ю, репортаж, портрет, драма, комедія і т.д.).

Інформаційна грамотність – здатність знаходити, оцінювати й ефективно використовувати інформацію в особистій і професійній діяльності.

Ключові аспекти/концепції/поняття медиаосвіти – «медіаагентство», «джерело інформації», «категорія медіатексту», «мова медіатексту»; «технологія створення медіатексту», «аудиторія медіатекстів», «репрезентація». 

Критична автономія – сформована на базі критичного мислення незалежність суджень і аналізу медіа тексту.

Критичне мислення, здатність до критичного бачення – аналітичний процес, заснований на розвиненому медіа сприйнятті. Даний процес приводить до інтерпретації й оцінки змісту (у тому числі й «зашифрованого») медіа тексту.

Медіа (лат. від media – засіб) використовується як синонім засобів масової інформації та комунікації, якими опосередковуються й підсилюються (іноді блокуються) соціальні процеси, включаючи процес виробництва, трансляції й поширення знань. До них традиційно зараховують друковані видання, пресу, радіо, звукозапис, фотографію, кінематограф, телебачення, відео, мультимедійні комп’ютерні системи, зокрема Інтернет.

Медіа індустрія – специфічний набір культурних і економічних факторів, властивий процесу створення медіа текстів.

Медіа: засоби масової комунікації - технічні засоби створення, запису, копіювання, тиражування, зберігання, поширення, сприйняття інформації й обміну її між суб'єктом (коммунікантом) і об'єктом (комунікатором).

Медіа-виховання – виховання засобами медіа – це розділ медіа-педагогіки, який покликаний формувати світогляд, інтереси, потреби, ідеали, мотиви, ціннісні орієнтири, свідомість, переконання, судження, а також конкретні риси характеру, риси особистості, моделі поведінки, розвивати її культуру засобами масової комунікації.

Медіавплив – вплив медіатекстів на аудиторію: у сфері виховання й освіти, розвитку свідомості, формування поведінки, поглядів, реакцій, відгуків, поширення інформації і т.д.

Медіа-грамотність – рівень медіа-культури, який стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіа-засобів, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіа-джерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують.

Медіазрілість – рефлексивне розуміння людиною рівня своєї власної медіаграмотності, високий рівень медіаграмотності, медіа освіченості.

Медіа-компетентність – рівень медіа-культури, що забезпечує розуміння особистістю соціокультурного, економічного і політичного контексту функціонування медіа, засвідчує її здатність бути носієм і передавачем медіа-культурних смаків і стандартів, ефективно взаємодіяти з медіапростором, створювати нові елементи медіа-культури сучасного суспільства.

Медіа-критика – важливий феномен життя сучасного інформаційного суспільства, який має постійно тримати в полі зору багатошарові стосунки засобів масової інформації з соціумом, різними його інститутами. У цих стосунках друкована й електронна преса можуть використовуватися не тільки в ролі постачальника актуальної соціальної інформації, знань про довкілля, що безперервно змінюється, а й як інструмент духовного управління суспільством, засіб забезпечення зворотного зв’язку між громадянами і владою.

Медіа-культура – сукупність інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, елементів культури комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передачі інформації, а також культури її сприймання соціальними групами та соціумом у цілому. На особистісному рівні медіа-культура означає здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі.

Медіа-обізнаність – рівень медіа-культури, який передбачає засвоєння особистістю системи знань про засоби масової комунікації, їх історію та особливості функціонування, користь і шкоду для людини, уміння убезпечити себе від негативних інформаційних впливів і вільно орієнтуватись у світі інформації. 

Медіаосвіта – частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіа-культури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно опосередковане спілкування, Інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Медіа-освіта як науково-освітня сфера діяльності ставить за мету допомогти індивідові сформувати психологічний захист від маніпуляції чи експлуатації з боку мас-медіа і розвинути/прищепити інформаційну культуру.

Медіа-педагоги – учителі, викладачі, вихователі всіх ланок системи освіти, керівники медіа-студій різного профілю в структурі центрів роботи з молоддю та інших організацій, які мають відповідну педагогічну і медіа-психологічну компетентність та впроваджують медіа-освіту. 

Медіа-психологія – галузь науки, яка на мікроаналітичному рівні описує й пояснює поведінку людини, що обумовлена впливом засобів індивідуальної та масової комунікації.

Медіарепрезентація, відображення – різноманітні види й форми відображення реальності в медіатексті через систему знаків, символів і т.д.; диференційоване сприйняття цієї відображеної реальності аудиторією.

Медіатекст, мессидж – повідомлення, що містить інформацію й викладене в будь-якому виді й жанрі медіа (газетна стаття, телепередача, відеокліп, фільм та ін.).

Позначення – процес, коли ті або інші значення задаються медіатекстом, або його елементом.

Символ - умовний знак, що позначає інший зміст, образ предмета, який має кілька значень.

Технологія – інструментарій і процес створення медіатексту.