Курс «Медіаосвіта у навчально-виховному процесі»

Медіаосвіта (англ. media education від лат. media - засоби) - напрям у педагогіці, спрямований на вивчення закономірностей масової комунікації (преси, телебачення, радіо, кіно, відео і т.ін.). 

Основні завдання медіаосвіти: підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття різноманітної інформації, навчити людину пручатись наслідкам її впливу на психіку, оволодівати засобами спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів. 

У визначеннях ЮНЕСКО медіаосвіту й медіакомпетентність послідовно пов’язують із розвитком демократичного мислення та громадської відповідальності особистості. Як засвідчують підсумкові документи багатьох міжнародних форумів, де обговорювалися проблеми медіаосвіти, медіапроцес у світі орієнтується на громадянську відповідальність, гуманізм і демократію.

Медіаосвіта проголошена ЮНЕСКО одним із пріоритетних напрямів у педагогіці ХХІ століття. Цей напрям освіти нині став предметом прискіпливої уваги не тільки педагогів, а й фахівців сфери філософії освіти, журналістики, засобів масової інформації, оскільки розглядається в сучасному світі як процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здатностей, критичного мислення, умінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу та оцінювання медіатекстів, навчання різних форм самовираження за допомогою медіатехніки. Медіаграмотність допомагає людині активно використовувати можливості інформаційного поля телебачення, радіо, відео, кінематографа, преси, Інтернету, допомагає їй краще зрозуміти мову засобів соціальної комунікації. 

Саме медіаосвітні технології, котрі виокремилися в окрему частину педагогіки – медіадидактику, яка розробляє теорію медіаосвіти й навчання, науково обґрунтовує зміст медіаосвіти, вивчає закономірності, принципи, методи й організаційні форми навчання із залученням медіапродуктів та опертям на мас-медіа, - втілюють принципи гуманізації освіти, сприяють підвищенню інтелектуального, культурного, духовного, морального рівня майбутнього фахівця. 

Актуальність уведення до переліку курсів вищих навчальних закладів курсу «Медіаосвіта», професійно орієнтованих спецкурсів, що базуються – відповідно до обраного фаху – на різних медіаосвітніх технологіях, обумовлена тим, що в навчальному процесі виникає принципово нова концепція освітньої діяльності, котра включає в себе медіаосвітні стратегії. 

Курс розглядає медіаосвітні можливості засобів масової інформації як комунікативної системи, її властивості, функції, компоненти, технології, ефективність.

Аналіз теоретичних концепцій медіаосвіти потребує розгляду основних теорій в галузі мас-медіа, оскільки саме на них тією чи іншою мірою спираються сучасні медіапедагоги. Значно вплинули на формування багатьох з цих теорій класичні праці Г.Лассуела та М.Маклюена. 

Аналіз наукової літератури засвідчує виокремлення таких основних теорій медіа: ін’єкційна, ідеологічна, семіотична, культурологічна, споживання і задоволення потреб тощо. Медіапедагоги наполягають, що в центрі медіаосвіти має бути особистість того, хто навчається, що найперше слід враховувати її інтереси та смаки, а відтак слід дати можливість аудиторії не тільки розвивати критичне мислення, а й уміння відстоювати свої медіапереваги. 

Аналіз розмаїття теорій свідчить, що практичні підходи як складова частина в тому чи іншому вигляді присутні майже в усіх концепціях медіаосвіти, що підтверджує необхідність збалансованості медіаосвітнього процесу. Російський дослідник О.В.Федоров, зокрема, зазначає, що у соціокультурній теорії медіаосвіти О.В.Шарикова зроблено спробу подолати перегини як теорії розвитку критичного мислення (з її акцентом на «викриття» негативних або брехливих тенденцій в медіакаультурі), так і значною мірою основаних на семіотичній теорії медаосвіти концепцій «візуальної грамотності», «медіаграмотності», котрим, зазвичай, властива асоціологічність, відрив від соціальних аспектів діяльності медіа. 

Так чи інакше, у більшості випадків теорії медіаосвіти підпорядковані центральній ролі того, хто навчається – школяра, студента – або самонавчається. Ця тенденція відповідає принципам рівності, свободи, співрозвитку в психологічних стосунках між педагогом та учнями. 

Однак подальше просування шляхом медіапедагогіки буде малоефективним без знання основних етапів її історичного поступу, теорій та технологій медіаосвіти в світі, без розуміння перспектив її розвитку в Україні. А відтак й актуальність даного навчального курсу визначається переконливою необхідністю вивчення студентами історії, теорій та технологій медіа й медіаосвіти як ефективного засобу розвитку творчої, самостійно й критично мислячої особистості в умовах інтенсивного збільшення інформаційного потоку. 

Мета навчального курсу: сформувати у слухачів уявлення про медіаосвіту як один з найефективніших засобів неперервної освіти, мету і завдання даного напрямку, основні способи вирішення медіаосвітніх проблем; розглянути можливості медіаосвіти для формування інноваційної особистості 21 століття. 

Завдання навчального курсу:

· вивчення понятійного апарату медіаосвіти, аналіз основних термінів медіаосвіти;

· характеристика основних етапів історичного розвитку теорій і технологій медіаосвіти;

· визначення векторів розвитку медіаосвіти в Україні; 

· ознайомлення з напрямами діяльності провідних наукових шкіл в Україні; використання медіаосвітніх технологій у навчально-виховному процесі;

· розширення уяви слухачів про інформатизацію сучасної системи освіти;

· визначення сучасного розуміння медіа, їх видів та освітніх функцій, а також можливостей і наслідків їх негативного впливу на дитячу та підліткову аудиторію;

· розкриття дидактичних, психолого-педагогічних і методичних аспектів використання медіа у навчально-виховному процесі;

· формування практичних навичок використання освітніх медіапродуктів і ресурсів для вирішення освітніх, виховних та дослідницьких завдань;

· підготовка медіапроектів за проблематикою курсу.

Вимоги до знань та умінь.

У результаті вивчення навчального курсу «Медіаосвіта» слухач: повинен мати: уявлення про медіаосвітній напрямок у педагогічній науці; сутність, види і функції сучасних медіа, їх дидактичні та виховні можливості, психолого-педагогічні аспекти; засоби і форми їх використання в освітньому середовищі;

· повинен знати: ключові поняття курсу («медіа», «медіаосвіта», «медіаграмотність», «медіа культура», «медіапедагогіка», «медіапсизологія», «медіадидактика», «медіаосвітні технології» та ін.); завдання медіаосвіти; сучасну ситуацію в галузі розвитку медіаосвіти; потенційні можливості розвитку медіаосвіти та медіаосвітніх технологій; сучасні технічні засоби, їх види та характеристики, функції; способи ефективного використання медіа у навчально-виховному процесі;

· повинен уміти: застосовувати різноманітні медіа, медіапродукти і ресурси у своїй навчальній, дослідницькій та професійній діяльності; самостійно обирати і розробляти засоби і форми розвитку медіакомпетенцій учнів у відповідності до визначеної медіапедагогічної концепції, особливостями навчальної групи, визначеними метою і завданнями; відрізняти різні види медіатехнологій; розрізняти особливості медіаосвітніх технологій; залучати різні медіатехнології для підвищення свого професійного рівня; використовувати медіатехнології у самовдосконаленні й саморозвиткові. 

Практична значущість: у результаті опанування курсу слухачі не тільки володітимуть запасом знань з теорії медіа та медіаосвіти, а й використовуватимуть ці знання у повсякденному житті, в практиці професійного становлення, самоосвіті.

Програмою передбачено проведення занять за змішаною очно-дистанційною формою. 

Основними видами занять визначено:

· лекційні заняття в очній і дистанційній формі; 

· практичні заняття в очній і дистанційній формі;

· вхідне тестування в очній формі;

· тестовий контроль в дистанційній формі; 

· самостійна науково-пошукова робота; 

· підготовка медіапроекту за проблематикою курсу (розробка мультимедійного уроку);

· захист медіапроекту за проблематикою курсу.